Підключення будинку до електрики — це те, без чого жоден дім не стане домом. Без світла не запустиш насос, не обігрієш приміщення, не ввімкнеш інструмент. Але підключення — це не просто “провести кабель”. Є кілька кроків, які треба пройти, щоб усе було офіційно, безпечно й працювало стабільно.
Спочатку треба визначити, скільки електроенергії потрібно саме вашому будинку. Для стандартного будинку зазвичай вистачає 5–10 кВт, але якщо у вас електрокотел, кондиціонери чи бойлер, краще одразу брати запас — 12–15 кВт. Порахувати просто: додаєш потужність усіх приладів і множиш на коефіцієнт одночасності 0,7.
Після цього подаєш заявку до оператора системи розподілу — колишнього обленерго. У заяві зазначаються адреса ділянки, необхідна потужність, тип підключення (тимчасове чи постійне) і твої контакти. До неї додається документ на землю.
Через 10 робочих днів (іноді трохи довше) тобі видають технічні умови. Це документ, у якому прописано, як саме підключатимуть будинок — де буде точка приєднання, яку напругу подадуть, який кабель треба використовувати, де ставити щиток і лічильник. Без цих умов ніхто не зробить проєкт.
Далі — проєкт. Його розробляє сертифікований проєктант або організація з ліцензією. Там усе розписується до дрібниць: схема, перерізи кабелів, автоматика, заземлення, блискавкозахист. Цей документ узгоджують з оператором мережі, і тільки потім можна монтувати.
Монтаж — найвідповідальніший етап. Якщо кабель поклали “на авось” або зекономили на заземленні, потім це все вилізе або коротким замиканням, або перегоранням техніки. Сертифікований електрик встановлює опору (якщо підключення повітряне), вводить кабель, монтує щит обліку, лічильник і заземлення. Лічильники зараз ставлять “розумні” — вони самі передають показники онлайн.
Коли все підключено, приходить представник енергетичної компанії, перевіряє схему, тестує захист і опломбовує лічильник. З цього моменту будинок вважається офіційно підключеним, а споживання електроенергії йде на твій рахунок.
Після цього укладається договір із постачальником. Обрати можна будь-кого, хто працює у твоєму регіоні. Для договору потрібні техумови, паспорт лічильника, акт виконаних робіт і документи на будинок.
Тепер трохи практики. Не економ на кабелі — дешевий провід гріється, плавиться і створює ризики. Обов’язково роби нормальне заземлення — це не “порада”, а умова безпеки. Якщо є можливість, одразу проклади запас потужності, бо з часом точно захочеш додати техніки — бойлер, зарядку для авто, кондиціонери.
Ціна підключення залежить від відстані до лінії, типу (повітряне або підземне), потужності й регіону. В середньому офіційне приєднання до 16 кВт коштує 3–10 тисяч гривень, плюс проєкт, кабель і монтаж. Разом виходить десь від 20 до 50 тисяч гривень під ключ.
Для тих, хто живе за містом, корисно мати резервне живлення — генератор або сонячні панелі. Це не обов’язково, але рятує під час аварій або коли напруга “плаває”. Навіть невелика система з акумулятором дає світло для освітлення й насосів на кілька годин.
Підключення електрики — не той етап, де варто поспішати. Краще зробити все правильно один раз, ніж потім переробляти. Вибирай досвідченого електрика, зберігай копії всіх документів і не забувай — якісне підключення дає спокій на десятиліття.
Я копірайтер, який перетворює сухі факти на живі тексти, що захоплюють, продають і запам’ятовуються. Пишу просто, цікаво й з розумінням потреб читача.
